Я чув про кальвінізм і про те, що там Бог сам вирішує, кого врятувати. Але мені здається, що це суперечить свободі вибору. Чи є якийсь інший підхід, який більше наголошує на тому, що людина сама обирає Бога? Чи я правий, що таке існує? Хочу зрозуміти, яка альтернатива і в чому суть суперечки між цими двома поглядами.
Армініанство — це якраз та альтернатива, яку ти шукаєш. Воно назване на честь нідерландського богослова Якова Армінія, який жив у XVI-XVII столітті і не погоджувався з кальвіністською позицією щодо спасіння. Якщо кальвінізм робить акцент на суверенності Бога, то армініанство робить акцент на відповідальності людини. Обидва підходи спираються на Біблію — просто розставляють акценти по-різному.
Армініанство теж можна описати через п'ять пунктів — на противагу п'ятьом пунктам кальвінізму. Часткова зіпсованість: людина пошкоджена гріхом, але не настільки повністю, щоб не могла взагалі потягнутись до Бога. З допомогою так званої "попередньої благодаті" — особливої Божої дії, яка дається всім людям — людська воля здатна відповісти на Боже запрошення. Умовне обрання: Бог обирає до спасіння тих, кого Він наперед знав як таких, що повірять. Тобто обрання базується на Божому передбаченні людського вибору, а не на Його довільному рішенні. Необмежене спокутування: Христос помер за всіх людей без винятку, і спасіння доступне кожному, хто повірить. Перший лист Іваннів каже: "Він є умилостивленням за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу" (1 Іван 2:2). Опірна благодать: Боже запрошення можна відхилити. Бог не нав'язує Себе — людина може сказати "ні". Умовне спасіння: деякі армініани вважають, що людина може втратити спасіння, якщо свідомо відвернеться від Бога. Хоча багато армініан із цим не погоджуються і дотримуються вічної безпеки спасіння.
Де ж правда? Тут починається чесна і важлива розмова. Кальвіністи вказують на такі місця, як Римляни 3:10-18 — де описана глибина людської зіпсованості, яка здається тотальною. Або Римляни 8:28-30 — де йдеться про Боже передбачення, покликання і виправдання як про щось, що Бог робить Сам. Армініани, своєю чергою, вказують на місця, де Бог явно звертається до людей із запрошенням, яке ті можуть відкинути, або де говориться, що Бог хоче, щоб усі люди спаслись (1 Тимофія 2:4).
І ось що важливо визнати чесно: обидві системи мають сильні сторони і обидві стикаються з важкими питаннями. Як може людина вільно вибирати, якщо Бог наперед визначив усе? Як може Бог бути суверенним, якщо людина може відхилити Його волю? Ці питання не мають простих відповідей — і, мабуть, не можуть їх мати, поки ми живемо з обмеженим людським розумом. Повне розуміння того, як Боже суверенство і людська свобода співіснують, доступне лише Богові.
Головне, що варто пам'ятати: і кальвінізм, і армініанство — це серйозні спроби вірних людей осмислити Біблію. Жоден із них не є єрессю. Обидва вірять в одного Бога, одного Спасителя і одне Євангеліє. Суперечка між ними — це внутрішня розмова людей, які люблять Слово і прагнуть зрозуміти його якомога глибше.