Читаючи Біблію, я помітив, що багато відомих персонажів — Авраам, Яків, Соломон — мали кілька дружин. І це подається як щось звичайне, без засудження. Але ж Біблія нібито вчить, що шлюб — це один чоловік і одна жінка. Як це поєднується? Чому Бог взагалі це дозволяв — і чи це означає, що багатоженство нормальне?
Це одне з тих місць у Біблії, де сучасному читачеві легко розгубитися. Авраам, Яків, Давид, Соломон — справді, у всіх них було більше однієї дружини. У Соломона, якщо вірити книзі Царів, їх було аж сімсот, плюс триста наложниць (1 Царів 11:3). Жодного прямого засудження в тексті немає. То що ж відбувається?
Тут варто зрозуміти важливу різницю: дозволити щось — не означає схвалити. Бог іноді дозволяє людям робити речі, які не є його ідеалом, — бо люди живуть у реальному, недосконалому світі.
Задум із самого початку був іншим. Буття 2:24 говорить: «Тому чоловік залишить батька свого й матір і прилучиться до дружини своєї» — і обидва слова стоять в однині. Один чоловік, одна жінка, одне тіло. Ісус, коли його питали про шлюб, повернувся саме до цього уривку як до вихідної точки.
Чому ж тоді Бог мовчки допускав багатоженство в Старому Завіті? Тогочасний контекст має значення. У патріархальних суспільствах незаміжня жінка без захисту чоловіка була надзвичайно вразливою — без засобів до існування, часто без вибору між рабством і жебрацтвом. Можливість стати другою чи третьою дружиною могла буквально рятувати життя. Крім того, швидше розмноження народу було практичною потребою. Бог, схоже, допускав цей компроміс з огляду на реальність — але не як ідеал.
А що Біблія говорить про наслідки? Практично кожна полігамна історія в Писанні закінчується конфліктом, ревнощами і болем. Яків мав двох дружин і двох наложниць — і вся його родина була охоплена суперництвом. Соломон прямо названий тим, чиї численні дружини «відвернули його серце» від Бога (1 Царів 11:3–4). Біблія не прославляє ці ситуації — вона просто чесно їх описує.
Новий Завіт прибирає будь-яку двозначність. Єфесян 5, описуючи шлюб, скрізь використовує однину: чоловік і дружина, а не дружини. Тимофія 3:2 серед вимог до церковного керівника прямо називає «чоловік однієї дружини». Принцип моногамії стає явним і загальним.
Тому відповідь на запитання «чому Бог це дозволяв» звучить приблизно так: він дозволяв, але не схвалював; терпів як тимчасовий захід у конкретних умовах, але поступово вів людство назад до свого первісного задуму. Повернення до цього задуму — один чоловік і одна жінка, довічно — і є тим, що відповідає Божому серцю щодо шлюбу.