Мене дуже бентежить одне питання: якщо Бог всемогутній і добрий — чому Він взагалі допускає зло і страждання? Якби Він міг зупинити все це і справді хотів би зупинити — чому не зупиняє? Це питання для мене — одна з головних перешкод, коли думаю про віру. Хотів би почути, що взагалі каже про це Біблія — і чи є якась розумна відповідь.
Це, мабуть, найпоширеніше запитання до Бога з усіх, що існують. І добре, що воно є — бо Біблія не ухиляється від нього. Навпаки, починаючи від книги Іова і закінчуючи Псалмами, вона сповнена людьми, які кричать до Бога: "Де Ти? Чому мовчиш? Доки це триватиме?"
Пророк Авакум питав приблизно так само: "Господи, скільки ж мені кричати, а Ти не чуєш? Чому змушуєш мене дивитись на несправедливість?" (Авакум 1:2-3). Псалом 22 починається словами, які згодом повторив Ісус на хресті: "Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене?" Це не богохульство — це болісна чесність людей, яким було боляче. І Бог цю чесність не відкидав.
Тож почнімо з того, що Біблія взагалі не намагається прикрасити реальність зла. Вона не каже: "Усе насправді добре, просто ти не розумієш." Вона визнає: так, зло є. Страждання є. І це боляче.
Але звідки воно взялось? Відповідь Біблії — не та, яку хотілось би почути, але чесна: зло у світі з'явилось як наслідок свободи. Бог міг би створити людей без здатності робити вибір — але тоді це були б не люди, а маріонетки. Справжня свобода означає можливість сказати "так" — але й можливість сказати "ні". І ця свобода, якою люди скористались не так — відкрила двері до морального зла, а через нього до фізичних страждань (Буття 3:17-19).
Важливо розуміти: Бог не створив зло і не схвалює його. Через всю Біблію видно, як Він намагається обмежити його вплив — попереджає, захищає, дає вихід. Навіть коли Каїн убив Авеля — Бог поставив йому захист, щоб ніхто не вбив самого Каїна (Буття 4:15). Це маленька деталь, але вона показує: навіть у найтемнішій точці Бог не просто "дивиться і мовчить".
Але найголовніша відповідь — не про минуле, а про те, що Бог зробив особисто. Він не спостерігав за стражданням здалеку. Він увійшов у нього сам. Ісус — це Бог, який пережив голод, втому, зраду, несправедливий суд і смерть. Євреям 4:15 каже, що у нас є первосвященик, який здатний співчувати нашим слабкостям, бо сам пройшов крізь усе це.
І тут з'являється головна ідея: відповідь на проблему зла — це прощення. Не виправдання злу і не закривання очей на нього. А взяття його наслідків на себе. Хрест — це місце, де Бог сам сплатив ціну за все зле, що є у світі. Це не означає, що зло тут і зараз зникло. Але означає, що воно вже переможене — і колись буде знищене остаточно.
Об'явлення 21 малює картину, де Бог витре кожну сльозу, і більше не буде ні смерті, ні болю, ні плачу. Це не казка для втіхи. Це обіцянка від того, хто вже довів, що здатний перемогти навіть смерть.