Мені важко прийняти ідею вічного пекла. Це здається занадто жорстоким. Але я читав, що деякі люди вірять: грішники після смерті просто перестають існувати — не мучаться вічно, а просто зникають. Це звучить більш справедливо. Чи є така ідея в Біблії?
Ідея про те, що нечестиві після смерті просто перестають існувати — богослови називають її аніїляціонізмом — приваблює багатьох людей. І зрозуміло чому: думка про вічні муки в пеклі здається несумірною і жорстокою. Якщо Бог добрий, то хіба не краще просто "вимкнути" людину, ніж мучити її вічно? Але коли уважно читати Біблію, ця ідея не витримує перевірки.
Почнемо з тексту, який аніїляціоністи часто цитують. Слово, що перекладається як "вічний" у грецькому оригіналі — "айоніон" — справді може означати "вік" або "певний період часу", а не обов'язково нескінченність. Але в книзі Одкровення написано, що диявол, звір і лжепророк будуть кинуті в озеро вогняне і "мучитимуться вдень і вночі повіки-віків" (Одкровення 20:10). Вони не зникають — мука продовжується. І якщо так із цими трьома, чому доля решти людей у тому ж озері вогняному мала б бути іншою (Одкровення 20:14-15)?
Є ще один дуже чіткий уривок. Ісус у Матвія 25:46 говорить: "І підуть вони у вічну кару, а праведники у вічне життя." В оригіналі одне і те саме грецьке слово "айоніон" стоїть і перед "карою", і перед "життям". Якщо праведники матимуть вічне життя на небесах — то й покарання нечестивих таке ж тривале. Не можна взяти одне слово з одного боку речення і трактувати його як "вічне", а те саме слово з іншого боку — як "тимчасове".
Ще один аргумент проти аніїляціонізму — природа самого гріха. Чому взагалі покарання має бути вічним? Не тому що людина грішила довго. А тому що вона грішила проти нескінченно святого Бога. Цар Давид, розкаявшись у своїх злочинах, молився: "Проти Тебе, Тебе самого я згрішив" (Псалом 51:4). Тяжкість злочину визначається не тим, скільки часу він тривав — а тим, проти кого він скоєний. Образа нескінченного Бога несе нескінченні наслідки.
Деякі заперечують: але як ми будемо щасливі на небесах, знаючи, що наші рідні страждають у пеклі? Це болюче питання. Але Біблія каже, що Бог "витре кожну сльозу" і "не буде більше ні смерті, ні горя, ні плачу, ні болю" (Одкровення 21:4). Це обіцянка — і вона незбагненна для нас зараз. Але замість того, щоб шукати богословський вихід через аніїляцію, варто зробити практичний крок вже зараз: говорити з близькими про те, що справді важливо, поки є час.
Пекло реальне і вічне — саме тому Бог послав Ісуса. Смерть Христа покрила нескінченний борг, щоб ми не мали платити його самостійно вічно.