Мені казали, що Бог — це просто те, що люди придумали, коли ще не знали науки. Мовляв, не розуміли грому — придумали Зевса. Не розуміли хвороб — придумали гріх. Тепер, коли є наука, Бог нібито більше не потрібен. Але мені це пояснення здається надто простим. Чи справді ідея Бога — це просто людська вигадка, яка пережила себе?
Теорія "людина вигадала Бога" звучить переконливо рівно доти, доки не починаєш дивитися на деталі. Якщо Бог — вигадка, то дуже дивна вигадка. Бо людська уява, як правило, творить богів зі своїм характером: примхливих, мстивих, корисливих, схожих на нас у найгіршому. Саме такі боги в давніх культурах — грецький Зевс, скандинавський Одін, єгипетський Ра. Вони брешуть, ревнують, сваряться. Тобто ведуть себе точнісінько як люди-творці. Це справді людська вигадка.
Але Бог Біблії — зовсім інший. Він не бреше, не мінливий, не має слабкостей. Він терплячий, коли це незручно, справедливий, коли людям хотілося б безкарності, і — найдивніше — жертовний. Замість того щоб вимагати від людей заслужити Його прихильність (що є нормою для всіх людських релігій), Він сам приходить, живе серед людей і дозволяє Себе вбити, прощаючи тих, хто це робить (Луки 23:34). Благодать — унікальна концепція. Ніде більше, в жодній релігії, яку вигадали люди, цього немає. Якби ми придумували Бога — навряд чи придумали б такого.
Ще один момент: якщо люди написали Біблію, щоб прославити себе — вони провалилися. Євреї, через яких передавалося Писання, зображені в ньому чесно й нещадно: вони бунтують, зраджують, поклоняються ідолам, відкидають пророків і зрештою розпинають Месію. Єдиний герой у Біблії — Бог. Жодна людина не виходить із неї в ореолі слави. Якщо це PR-проект — найгірший у історії.
Є й питання першопричини. Навіть якщо прийняти, що всесвіт виник сам по собі, залишається питання: а що запустило цей процес? Чим далі, тим менше наука може обійтися без того, що богослови завжди називали "незалежним буттям" — тим, що існує само по собі, не потребуючи зовнішньої причини. Псалом 90:2 описує це так: Бог був до гір, до землі і всесвіту — від вічності до вічності. Навіть Чарлз Дарвін визнавав, що виникнення людського ока через випадковий добір — "абсурдне до найвищої міри". А якщо очей не вистачає випадку, то що казати про мозок, мову, совість і любов?
І нарешті — людська душа. Ми єдині істоти, які ставлять питання про сенс, справедливість, вічність. Тварини не будують храмів і не пишуть філософських трактатів. Звідки в нас це прагнення? Книга Еклезіаст пише, що Бог вклав у людське серце відчуття вічного (Еклезіаст 3:11). Ми схожі на людей із постійним голодом за чимось, чого не знаходимо в матеріальному світі. Цей голод — теж підказка.
Тому відповідь на питання "чи людина вигадала Бога?" більш природно звучить навпаки: Бог створив людину — і вклав у неї здатність Його шукати. Ті, хто справді шукає без упередженості, раз у раз виявляють, що докази ведуть в один бік.