Іноді дивлюсь на своє життя або на те, що відбувається у світі, і думаю: невже Бог так і планував? Це виглядає як помилка. А ще в Біблії написано, що Бог «пожалкував», що створив людину — хіба це не визнання помилки? Якщо Бог справді всезнаючий і всемогутній — чому тоді є речі, які схожі на прорахунки?
Це питання зачіпає щось дуже особисте — бо коли щось іде не так у нашому житті, першою реакцією буває саме ця думка: «Може, це помилка?»
Почнімо з того, що взагалі означає «помилка». Помилка — це коли хтось не знав чогось важливого, або не передбачив наслідків, або не мав сили виправити ситуацію. Бог, за описом Біблії, не підпадає під жодну з цих категорій. Псалом 147 каже, що Його розуміння «не має меж». Ісая передає Його слова: «Я оголошую кінець від початку» (Ісая 46:10). Бог не дізнається про наслідки після того, як щось трапилось — Він знає їх наперед. Помилки виникають із незнання або обмеженості. У Бога немає ані того, ані іншого.
Але що ж тоді робити з тим місцем у Книзі Буття, де написано, що «Бог пожалкував, що створив людину» (Буття 6:6)? Це одне з тих місць, де важливо розуміти, що відбувається з мовою. Біблія часто описує Бога через людські образи й емоції — щоб ми могли зрозуміти те, що інакше не вписується в людські рамки. Коли написано, що Бог «пожалкував» — це не визнання помилки. Це передача Його болю від того, що бачить: людство, яке повністю занурилось у зло. Не «я прорахувався» — а «Мені боляче від того, що відбувається, і Я маю діяти». І доказ того, що це не помилка: ми все ще тут. Бог не знищив творіння. Він зберіг Ноя і через нього — людство.
Є ще один важливий момент. Іноді ми сприймаємо ситуацію у своєму житті як прорахунок Бога — просто тому що не бачимо її цілком. Уявіть, що ви дивитесь на незакінчену картину — і бачите лише хаотичні мазки. Але художник бачить усе полотно і знає, куди веде кожен штрих. Павло писав: «Усе сприяє на добро тим, хто любить Бога» (Римлян 8:28). Це не означає, що все добре або безболісно. Це означає, що навіть те, що виглядає як хаос — має напрям.
Є і дуже практичний вимір. Якби Бог робив помилки — на Нього не можна було б покластись ні в чому. Будь-яке Його слово або обіцянка могли б виявитись хибними через якийсь прорахунок. Але саме тому, що Він не помиляється — Його слову можна довіряти повністю. Числа кажуть: «Бог не людина, щоб брехати, і не людська дитина, щоб передумувати. Чи сказав Він — і не зробить? Чи обіцяв — і не виконає?» (Числа 23:19).
Ми живемо з нашими помилками щодня — маленькими і великими. Тому особливо добре знати, що Той, хто веде, не помиляється ніколи.