Я чув, що в якомусь стародавньому молитовному тексті є слова про те, що Ісус "зійшов у пекло". Але це звучить дивно - навіщо Богу йти в пекло? Він що, страждав там? Або це щось інше мається на увазі? І якщо він туди справді пішов - що він там робив і коли вийшов?
Це дуже добре питання, і плутанина тут виникає через одне просте непорозуміння - мовне. Коли в давніх текстах говорять, що Ісус "зійшов у пекло", під словом "пекло" мається на увазі зовсім не те місце вічних мук, яке ми зазвичай уявляємо.
У давньоєврейській мові є слово "шеол" - воно означає просто "місце мертвих", царство тих, хто пішов із живого світу. Грецький відповідник - "гадес". Це не місце покарання - це загальна назва для потойбіччя, де перебувають душі після смерті, поки не настане останній суд. Коли перекладачі Біблії передавали це слово англійською як "hell" або українською як "пекло" - вони створили плутанину, бо для сучасної людини ці слова означають зовсім інше.
Так от, Біблія описує шеол-гадес як місце з двома відділеннями. Одне - для тих, хто вірив у Бога, місце спокою і благодаті. В Євангелії від Луки воно називається "лоном Авраамовим" (Луки 16:22) або "раєм". Інше - для тих, хто відкинув Бога, місце очікування остаточного суду. Між двома відділеннями - "велика прірва", через яку не можна перейти (Луки 16:26).
Саме на це Ісус натякав, коли на хресті сказав розкаяному злочинцю: "Сьогодні будеш зі мною в раю" (Луки 23:43). Не в місці мук - а в благодатному відділенні царства мертвих. Це його власні слова, і вони дають нам найяснішу підказку: після смерті його дух пішов туди, де перебувають праведники.
Тепер важлива деталь - для тих, хто іноді чує, що Ісус нібито страждав у пеклі після розп'яття, щоб "доплатити" за наші гріхи. Це суперечить тому, що написано. Коли Ісус помирав на хресті, він вигукнув: "Здійснилось!" (Іван 19:30). Це не переможний крик - це юридичний термін. Так у стародавньому світі позначали рахунок, який повністю оплачений. Все, що мало бути заплачено за гріхи - було заплачено на хресті, а не після нього. Ніякого додаткового страждання більше не потрібно і не було.
Коли Апостольський символ віри говорить "зійшов у пекло" - він має на увазі саме те, що дух Ісуса після смерті перебував у царстві мертвих, у його благодатній частині. Це не трагедія і не покарання - це просто опис того, що відбулося з його духом між смертю і воскресінням.
Є ще один цікавий момент із Псалма 15, який апостол Петро цитує в своїй проповіді: "Ти не залишиш душу мою в шеолі" (Псалом 16:10). Це пророцтво про воскресіння - що Бог не залишить душу Ісуса в царстві мертвих назавжди. І справді не залишив: на третій день тіло і дух возз'єдналися - і він вийшов із гробниці.
Тож коротка відповідь: Ісус не йшов до місця вічних мук. Він йшов туди, куди йдуть усі люди після смерті - у царство мертвих. Тільки не в його темну частину, а в ту, де перебувають праведники. І залишався там рівно до воскресіння.