Я чув, що Ісус був великим учителем, пророком, навіть святою людиною. Але що він був Богом - це вже звучить занадто. Невже він сам таке казав? І чому взагалі це важливо - чи Бог він чи просто дуже мудра людина? Може, це не має значення, якщо його вчення хороші? Хочу зрозуміти, звідки береться ця ідея і чи є для неї хоч якийсь серйозний аргумент.
Цікаво починати саме з цього: в Біблії немає жодного місця, де Ісус прямо каже "я - Бог". І деякі люди вважають це аргументом на користь того, що він ніколи такого не стверджував. Але якщо придивитись уважніше - картина зовсім інша.
Одного разу Ісус сказав: "Я і Отець - одне" (Іван 10:30). Здається, нейтральна фраза. Але подивись на реакцію людей навколо - вони схопились за каміння, щоб вбити його. І пояснили чому: "Ти, людина, робиш себе Богом" (Іван 10:33). Вони не помилилися в тому, що він мав на увазі. Ісус не виправляв їх, не казав "зачекайте, ви неправильно зрозуміли". Він стояв на своєму.
В іншому місці він каже щось ще більш вражаюче: "Перш ніж Авраам народився - я є" (Іван 8:58). Авраам жив за дві тисячі років до нього. І Ісус не просто стверджує, що існував раніше - він використовує ту саму фразу "Я є", яку Бог промовив Мойсею з палаючого куща (Вихід 3:14). Це не випадковий збіг. Люди знову взялись за каміння - і знову зрозуміли все правильно.
Але не тільки слова. Є ще одна деталь, яка промовляє дуже голосно. Після воскресіння учень Тома побачив Ісуса і сказав: "Господь мій і Бог мій!" (Іван 20:28). Ісус не поправив його. Не сказав "Томо, обережніше з формулюваннями". Він прийняв це як належне. А в іншому місці ангел прямо забороняє Іванові поклонятись собі і каже - поклонятись треба тільки Богу (Об'явлення 19:10). Але Ісус приймав поклоніння від людей неодноразово - і ніколи не зупиняв їх.
Апостол Павло пише про "нашого великого Бога і Спасителя Ісуса Христа" (Титу 2:13). Апостол Петро - те саме (2 Петра 1:1). Євангеліє від Івана відкривається словами: "На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог" - і відразу пояснює: "І Слово стало тілом" (Іван 1:1, 14). Тобто Бог став людиною. Це не метафора, не поетичний образ - це центральне твердження всього Нового Завіту.
Тепер до питання "а чи це важливо". Важливо - і ось чому. Якщо Ісус - просто людина, навіть дуже свята, його смерть була б просто трагедією однієї людини. Але за логікою Біблії, людина не може взяти на себе провину всього людства - це як намагатись заплатити нескінченний борг скінченними грошима. Тільки нескінченна особа могла зробити нескінченну виплату один раз і назавжди. Саме тому те, ким є Ісус, напряму визначає, що означає його смерть і воскресіння.
І є ще один кут зору, який важко проігнорувати. Якщо Ісус не є Богом, але стверджував, що є - він або брехун, або людина з дуже серйозними проблемами зі сприйняттям реальності. Назвати його в такому разі "великим моральним вчителем" - не вийде. Великі вчителі не стверджують, що вони одне ціле з Богом всесвіту. Або він мав рацію - або весь його авторитет розсипається.
Ісус є Богом - це не пізніший церковний винахід. Це те, що він сам стверджував, що прийняли його найближчі учні і що стало причиною його страти. Питання тільки в тому, що з цим робити.