Я чув таку думку: якщо людина не встигла повірити до восхищення, то після вже буде пізно — шансів більше не буде. Це мене непокоїть, бо я знаю людей, які ще не вірять. Чи справді Біблія каже, що після восхищення двері зачиняться назавжди? Або ж у великій скорботі все ще можна буде навернутися до Бога?
Це питання хвилює багатьох — особливо тих, хто думає про близьких людей, які ще не вірять. І відповідь, яку дає стаття, є водночас чесною і заспокійливою: ніде в Біблії немає місця, яке б прямо говорило, що після восхищення шансів на спасіння більше немає.
Навпаки — Писання показує зовсім іншу картину. У сьомому розділі Об'явлення з'являються 144 000 єврейських свідків, які проповідують під час великої скорботи. Навіщо проповідувати, якщо ніхто вже не може повірити? Одразу після них — незлічима юрба людей з усіх народів, що стоять перед престолом Бога. Про них сказано: "Це ті, що вийшли з великої скорботи" (Об'явлення 7:14). Тобто вони повірили саме тоді, у найважчий час. А двадцятий розділ говорить про тих, кого вбили за свідчення про Христа під час скорботи (Об'явлення 20:4) — людей, які були живими до восхищення, але не вірили, і навернулися вже після. Якщо б двері були закриті, цих людей просто не існувало б.
Є, однак, одне місце, на яке іноді посилаються як на аргумент на користь "закритих дверей" — друге послання Павла до фессалонікійців (2 Фессалонікійців 2:9-11). Там написано, що Бог пошле тим, "хто відкинув любов до правди", сильну оману, щоб вони повірили брехні. Стаття розглядає це місце уважно і робить висновок: тут йдеться не про всіх, хто чув Євангелію до восхищення і відкинув її. Слова "ті, хто відкинув правду" можуть стосуватися будь-кого, хто впродовж усього свого життя свідомо і повністю відвертається від Бога — незалежно від того, коли саме це сталося. Немає чіткого текстуального підтвердження, що мова йде саме про людей, які чули Євангелію до восхищення.
То що можна сказати з упевненістю? Ті, хто були твердосерді щодо Євангелії раніше, швидше за все, залишаться такими і після — особливо в умовах, коли Антихрист буде активно маніпулювати й обманювати. Це реалістичне попередження. Але воно не означає абсолютного закону, за яким кожна людина, яка не повірила до восхищення, автоматично приречена.
Головний практичний висновок із цього досить простий: не варто покладатися на "другий шанс" як на план Б. Жоден текст Писання не заохочує відкладати рішення з думкою "якщо що, встигну після". Але й малювати близьких людей безнадійно приреченими — теж не те, що говорить Біблія. Бог, який через найтемніший час в історії людства все одно посилає свідків і рятує незліченних, явно не закриває двері раніше часу.