Мене завжди цікавило ось що: якщо Бог створив усе — то хто створив Бога? Адже якщо все має свою причину і своє походження, то й Бог теж мусить звідкись узятись. А якщо Він просто «завжди був» — то чому тоді всесвіт не міг також «просто бути» без жодного Бога? Це питання здається мені дуже логічним, і я ніколи не чув на нього переконливої відповіді.
Це одне з найстаріших філософських запитань — і водночас одне з найчесніших. Давайте розберемось.
Питання «хто створив Бога?» на перший погляд звучить логічно. Але якщо придивитись — у ньому захована помилка. Воно припускає, що Бог — це щось, що з'явилось звідкись. І тоді запитує: звідки саме? Але це все одно що запитати: «Якого кольору запах кави?». Питання граматично правильне — але за ним немає змісту, бо запахи не мають кольору. Так само Бог не належить до категорії речей, які мають початок або причину. Питання просто не застосовується до Нього.
Але тут виникає наступне: а як взагалі можна уявити щось, що існує без причини і без початку? Це справді важко. Наш розум звик до світу, де все щось має: кожна річ колись з'явилась, кожна подія має свою причину. Але ось у чому річ — цей ланцюжок причин не може бути нескінченним. Якщо кожне «А» спричинене «Б», а кожне «Б» — «В», і так до нескінченності — то взагалі нічого б не почалось. Десь у цьому ланцюжку має бути перша ланка, яка сама по собі не потребує причини.
Саме про це Псалом 90 каже: «Від віку до віку Ти є Бог» (Псалом 90:2). Не «Бог дуже довго існує» — а «Бог існує поза часом». Час — це частина творіння. Запитувати «що було до Бога?» — все одно що запитувати «що знаходиться на північ від Північного полюса?». Питання не має сенсу, бо категорія «до» просто не існує там, де немає часу.
А тепер до паралельного аргументу: «Чому тоді сам всесвіт не міг просто завжди існувати?». Це гарне запитання. Але ось у чому відмінність: всесвіт — матеріальний, змінний, залежний від законів фізики, які самі потребують пояснення. Він складається з частин, кожна з яких залежить від інших. Такий всесвіт за своєю природою не може бути самодостатнім — він виглядає як щось, що потребує підґрунтя. Бог, про якого говорить Біблія, — не частина всесвіту. Він зовні його, не обмежений ним і не залежний від нього.
Можна сформулювати простіше: з абсолютного нічого ніколи нічого не виникає. Але щось існує. Значить, щось завжди було. І це «щось», яке існує саме по собі, без причини і без початку — і є те, що Біблія називає Богом. Не тому що це зручна відповідь. А тому що це єдиний варіант, який взагалі логічно тримається.