Мені цікаво — церква існувала завжди, чи колись з'явилась вперше? Якщо так, то коли саме це сталось і як це виглядало? Я знаю, що є якийсь День П'ятидесятниці, але не дуже розумію, що це таке і чому саме цей момент вважається початком церкви. Чи не могла вона почастись раніше — ще з Авраама або з учнів Ісуса?
У кожної великої історії є момент, коли все змінилось. Для церкви таким моментом став конкретний день — П'ятидесятниця, п'ятдесят днів після Великодня, коли Ісус помер і воскрес. Саме тоді, за описом книги Дій, щось відбулось — і це "щось" дало поштовх, який не зупиняється донині.
Але починається все трохи раніше. В Євангелії від Матвія є момент, коли Ісус запитує своїх учнів: "За кого ви мене маєте?" — і Петро відповідає: "Ти — Христос, Син Бога живого". Саме тоді Ісус каже: "На цьому камені я збудую церкву мою" (Матвій 16:16-18). Він іще не помер, іще не воскрес — але вже оголошує про щось майбутнє. Церква ще не існувала, але її фундамент уже був названий: визнання того, хто такий Ісус.
Після воскресіння Ісус дав учням завдання — йти і робити учнів серед усіх народів (Матвій 28:19-20). Але відразу відправитись у світ вони не могли. Він сказав їм чекати — поки не прийде Святий Дух (Дії 1:4-5). І вони чекали. Сто двадцять людей зібрались у Єрусалимі і молились десять днів.
А потім настала П'ятидесятниця. У Єрусалимі в той час були тисячі паломників з різних куточків світу — євреї, які прийшли на свято. І раптом ті самі учні, які ще нещодавно ховались від страху (Марка 14:50), вийшли й почали говорити — кожен чув їх своєю мовою (Дії 2:5-8). Того дня до церкви приєднались тисячі людей (Дії 2:41). Це і був початок.
Цікаво, як швидко все розрослось. Спочатку — тільки євреї в Єрусалимі. Потім Пилип поніс добру новину самарянам, яких євреї традиційно уникали (Дії 8). Потім Петро зрозумів через видіння, що Бог не розрізняє народів — і охрестив першого нееврея, римського сотника Корнилія (Дії 10). А потім з'явився Павло — переслідувач, який раптово став найвідомішим місіонером в історії, і понів звістку до греків, римлян, усього тодішнього світу (Римлян 15:16).
Переслідування, замість того щоб зупинити церкву, тільки розсіювали її — як насіння на вітрі. Де б віруючі не опинялись, вони несли з собою те, у що вірили (Дії 8:4). І церква поширювалась як лісова пожежа.
Слова Ісуса Петру виявились пророцтвом: "Брами пекла не здоланть її" (Матвій 16:18). За дві тисячі років — переслідування, розколи, війни, спроби знищити. А церква лише росте. Книга Об'явлення малює фінальну картину: незліченна кількість людей з усіх народів, мов і племен — разом (Об'явлення 7:9). Та сама церква, що почалась із ста двадцяти людей у кімнаті.