В одній церкві мені сказали, що якщо я не говорю мовами - значить, у мене немає Святого Духа або я ще "не отримав" його повністю. Це мене дуже збентежило і навіть налякало. Я вірю в Бога, я щиро молюся - але говоріння мовами ніколи зі мною не траплялось. Чи справді це означає, що з моєю вірою щось не так?
Якщо коротко - ні, не означає. І твоє збентеження цілком зрозуміле, тому що те, що тобі сказали, суперечить тому, що Біблія говорить дуже чітко.
У книзі Діянь є три епізоди, де говоріння мовами супроводжувало прийняття Святого Духа: день П'ятидесятниці (Діян 2:4), будинок Корнілія (Діян 10:44-46) і учні в Ефесі (Діян 19:6). Саме на ці три місця зазвичай посилаються, коли кажуть, що говоріння мовами - це обов'язкова ознака Духа. Але якщо читати Діяння уважно - картина зовсім інша.
У тій самій книзі тисячі людей приходять до віри - і про жодне говоріння мовами нічого не сказано. У Діян 2:41 три тисячі людей повірили і охрестились - без жодної згадки про мови. У Діян 8:5-25 самаряни вірять і хрестяться - теж без мов. У Діян 16:31-34 темничник із родиною приходять до Бога серед ночі - і знову жодного слова про мови. Якби це була обов'язкова ознака, Лука напевно згадав би.
Але найпряміша відповідь є в листах Павла. Він пише: кожен, хто вірить, має Святого Духа (Римлян 8:9; Єфесян 1:13-14). І в тому самому листі до коринтян, де він найбільше говорить про мови, він ставить риторичне запитання: "Хіба всі говорять мовами?" (1 Коринтян 12:30) - і відповідь очевидна: ні, не всі. Тобто Павло прямо визнає, що дар мов є не в усіх вірян. При цьому Дух - є в усіх.
Тоді чому ж у тих трьох випадках у Діяннях говоріння мовами все-таки було? Кожен із них мав свій особливий контекст. У П'ятидесятницю апостолам потрібно було говорити різними мовами, щоб люди з різних країн почули Євангеліє. У будинку Корнілія це було потрібно, щоб Петро і супутні євреї-вірани побачили: язичники отримали той самий Дух, що й вони - і їх можна приймати до церкви (Діян 10:47; 11:17). Це був знак для конкретного моменту в конкретній ситуації, а не шаблон для всіх часів і всіх людей.
Тому якщо хтось каже тобі, що відсутність говоріння мовами - це ознака відсутності Духа, запитай їх: а де в Біблії написано, що це обов'язково для всіх? Такого твердження там немає. Є навпаки: різні дари для різних людей, але один Дух - для всіх вірян без винятку.
Справжні ознаки Духа, про які говорить Писання - це зміна серця, любов до Бога і людей, плід у характері (Галатян 5:22-23), бажання жити за правдою. Оце і є доказ - тихий, але набагато надійніший за будь-який звук.