Мене давно цікавить одне питання: навіщо Богові взагалі були потрібні люди? Якщо Він всемогутній і самодостатній — чому Він вирішив нас створити? Може, Йому було самотньо? Може, ми Йому потрібні для чогось? Або це взагалі була якась помилка — з огляду на все, що відбувається в світі? Хотів би зрозуміти, яка взагалі логіка стоїть за нашим існуванням.
Це одне з тих запитань, які здаються простими, але тягнуть за собою щось дуже глибоке. Навіщо Бог створив нас — якщо міг існувати без нас?
Відповідь, яку дає Біблія, звучить несподівано: для Свого задоволення. Книга Об'явлення каже, що все існує за Його волею і для Нього (Об'явлення 4:11). Але тут легко зробити хибний висновок — ніби ми якась розвага для Бога, щось на кшталт телевізора, щоб Йому не нудьгувалось. Насправді це зовсім не так.
Бог — особистість. А особистості знаходять радість у стосунках, у творчості, у спілкуванні. Бог створив нас не тому, що потребував нас — а тому, що таким є Він сам. Творчість, любов, стосунки — це не Його потреби, а Його природа.
Це важлива різниця. Бог не почував себе самотнім до того, як створив людей. Він не сидів у порожнечі і чекав когось, хто б розважив Його. В Бога не було "проблеми одинокості", яку треба було вирішити. Він у всій вічності до створення світу був повний, цілісний і задоволений Сам Собою. І якби ми ніколи не з'явились — Він залишався б рівно таким самим Богом, незмінним і досконалим (Малахії 3:6).
Тоді навіщо? Це вибір любові, а не необхідності. Так само як хороший художник малює не тому, що мусить, а тому що це його природа — творити. Так само люди заводять дітей не тому, що без них не виживуть, а тому що хочуть поділитись любов'ю, подарувати життя, мати стосунки.
Псалом 8 ставить запитання, яке досі залишається без вичерпної відповіді: "Що таке людина, що Ти пам'ятаєш про неї?" Бог, який створив галактики, коронує людину славою і честю — і навіть називає її другом (Іоан 15:14-15). Це приголомшливо. Не слугами, не пішаками на дошці — а друзями.
Але є ще одна сторона цієї монети. Ми створені для того, щоб знати Бога — і саме в цьому знанні знаходити власне задоволення. Не просто "виконувати призначення", а справді радіти стосункам з Тим, Хто нас зробив. Бог не створював нас, щоб ми Йому служили як раби. Він створив нас, щоб ми могли любити і бути любимими — у стосунках, які мають справжню цінність саме тому, що вони добровільні.
Отже відповідь на "навіщо?" проста і водночас глибока: Бог створив нас для Своєї радості — і щоб ми самі мали радість від знайомства з Ним. Це не одностороння угода. Це запрошення до стосунків, які були задумані ще до того, як ми з'явились на світ.