Я бачив на відео і на власні очі, як на деяких богослужіннях люди падають на підлогу після того, як на них кладуть руки або просто розмахують рукою перед натовпом. Кажуть, що це дія Святого Духа. Але мені чесно кажучи незручно від цього - щось всередині каже, що тут щось не те. Чи є для цього взагалі якесь підґрунтя в Біблії?
Твоя внутрішня реакція - не знак відсутності віри. Вміння ставити запитання про те, що відбувається в церкві, і перевіряти це за Біблією - це якраз ознака зрілого підходу до віри. Тому давай подивимось чесно.
У Біблії справді є епізоди, коли люди падали ниць у присутності Бога або при особливому видінні. Єзекіїль падав на обличчя, коли бачив славу Господню (Єзекіїль 1:28). Даниїл знепритомнів від видіння (Даниїл 8:17-18). Учні на горі Преображення впали ниць від страху (Матвія 17:6). Апостол Іван, побачивши воскреслого Христа у видінні, упав як мертвий (Об'явлення 1:17).
Але якщо уважно подивитись на ці випадки, одразу помітні дуже важливі відмінності від того, що відбувається на сучасних богослужіннях.
У біблійних випадках люди падали на обличчя - вперед, від приголомшення і страху перед чимось надприродним, що вони бачили. У сучасній практиці люди падають назад - після того, як до них доторкнулись або хтось махнув рукою. Це вже механічно інша картина.
У Біблії це були поодинокі, рідкісні події - що трапились із кількома конкретними людьми в особливих обставинах. На сучасних заходах це повторюється масово і регулярно - десятки, а то й сотні людей за одне богослужіння. У Біблії людина реагувала на побачене - на славу, на явлення, на щось, що виходить за межі звичайного. Тут людина реагує на чужий дотик або жест.
Є ще один важливий критерій - питання плоду. Що залишається після цього досвіду? Чи стає людина добрішою, терплячішою, ближчою до Бога і до інших? Чи вона просто пережила яскраве враження? Святий Дух, за словами Павла, пізнається через плід - любов, радість, мир, доброта, стриманість (Галатян 5:22-23). Жодне падіння на підлогу не є у цьому переліку.
Це не означає, що абсолютно кожен, хто пережив такий досвід, був обдурений чи лицемірив. Люди можуть щиро переживати щось під час богослужіння - і це переживання реальне для них. Але реальне переживання не дорівнює автоматично "від Духа". Є й емоційне навіювання, і групова динаміка, і бажання не виглядати "несприйнятливим" на загальному тлі.
Те, що справді свідчить про сповненість Духом - за словами Павла в Єфесян 5:18-20 - це подяка, радість і слова, що прославляють Бога. Не ефектні падіння, а змінене серце і змінене щоденне життя.
Тому якщо твоє "щось не те" спрацювало - можливо, воно спрацювало правильно.