Я чув, що деякі протестанти вважають папу римського Антихристом — мовляв, це ще з часів Реформації. І зараз теж хтось говорить, що новий папа Лев XIV може ним бути. Мені цікаво: звідки взагалі ця ідея? Чи є в Біблії хоч якийсь натяк на зв'язок між папством і Антихристом? Або це просто давня протестантська традиція без реальної біблійної основи?
Ідея про те, що папа є Антихристом, — одна з найстаріших суперечок у християнстві. Мартін Лютер був у цьому переконаний настільки, що відповідна теза потрапила навіть у Вестмінстерське сповідання віри — один із ключових документів протестантського богослов'я XVII століття. З тих пір кожен новий папа стикається з тими самими звинуваченнями — Іоан Павло II, Бенедикт XVI, Франциск I, а тепер і Лев XIV. Як тільки на балконі Святого Петра з'являється нова біла постать, десь в інтернеті вже з'являється "доказова база".
Звідки береться ця ідея? Головний аргумент спирається на сімнадцятий розділ Об'явлення, де описана "жінка на звірі" — символ глобальної релігійної системи. Янгол пояснює Іоану, що сім голів звіра — це сім пагорбів, на яких сидить жінка (Об'явлення 17:9). А Рим здавна має прізвисько "місто на семи пагорбах" — і справді, там є сім відомих пагорбів: Авентин, Целій, Капітолій і так далі. Звідси ланцюжок: жінка — це Рим, Рим — це Католицька церква, отже папа — це або Антихрист, або його лжепророк.
Але тут є серйозна проблема. Той самий текст в Об'явленні пояснює, що жінка — це Вавилон (Об'явлення 17:5; 18:2), а стародавній Вавилон знаходиться зовсім не в Римі — десь біля сучасного Багдада. Крім того, янгол уточнює: сім голів — це не лише пагорби, а й сім царів, сім світових імперій (Об'явлення 17:10). П'ять уже пали — Єгипет, Ассирія, Вавилон, Мідо-Персія, Греція. Одна існувала в часи Іоана — Рим. І одна ще попереду — царство Антихриста. Тобто йдеться про послідовність світових держав, а не про географічний натяк на Рим.
Чи означає це, що папа точно не може бути Антихристом? Стаття відповідає чесно: можливість не виключена — але Біблія не дає достатньо конкретної інформації, щоб стверджувати це з упевненістю. Теоретично майбутній папа міг би відповідати певним описам — прийти з обіцянками миру, претендувати на релігійний авторитет, зрештою відкрито збунтуватися проти Бога. Але так само це міг би бути будь-хто інший.
Головний урок із цієї теми — не в тому, щоб виправдати чи звинуватити папство. Він простіший: протягом усієї історії люди щиро і впевнено "впізнавали" Антихриста у своїх сучасниках — і щоразу помилялися. Це хороше нагадування про те, що читати пророцтва через призму поточної політики чи релігійних конфліктів — справа ненадійна. Набагато надійніше тримати в голові характеристики, які Біблія дійсно описує — і зберігати тверезість до того моменту, поки все не стане очевидним саме собою.