Мені стало цікаво — слово "церква" таке звичне, але я ніколи не замислювався, звідки воно взагалі взялось. Це якесь давнє слово? Воно завжди означало будівлю, чи колись значило щось інше? І як це пов'язано з тим, що написано в Біблії — там же, мабуть, зовсім інша мова була?
Слова мають свою історію — і деколи вона виявляється набагато цікавішою, ніж здається на перший погляд. Ось, наприклад, слово "церква". Ми чуємо його щодня і навіть не замислюємось, що за ним стоїть. А воно пройшло довгий шлях — через кілька мов і кілька тисяч років — перш ніж стати таким звичним.
У Новому Заповіті, написаному грецькою, для позначення церкви використовується слово ekklesia. Воно означає "покликані вийти" або просто "зібрання". Жодної будівлі, жодних стін — лише люди, які зійшлися разом. Це важливо, бо саме це слово визначає суть: церква — це не місце, а спільнота.
Але звідки тоді взялось саме слово "церква"? Тут починається лінгвістичний детектив. В англійській мові слово church походить від давньоанглійського cirice, яке своєю чергою веде початок від грецького kurikón — і це слово пов'язане з kurios, що означає "Господь". А словосполучення kurikón oikía перекладається як "дім Господній". Тобто англійське church етимологічно означає саме "дім Господа" — хоча в грецькому оригіналі Біблії стоїть зовсім інше слово з іншим змістом.
Виходить цікава ситуація: грецька Біблія каже "зібрання покликаних", а перекладачі обрали слово, яке тяжіє до значення "Господній дім". І саме звідси виросло уявлення, що церква — це передусім будівля.
До речі, ранні квакери це помітили й вирішили принципово не називати свої місця зібрань "церквами" — адже в Біблії це слово стосується людей, а не споруд. Натомість вони казали "steeplehouse" — будинок зі шпилем. Ця традиція не прижилась, але сама ідея цілком біблійна.
Слово також мандрувало між мовами: давньоанглійське cirice потрапило до давньоскандинавської як kirkja, а звідти — до шотландської як kirk. Тому в сучасній англійській існують обидва варіанти: church і kirk, і обидва означають те саме. Так само багато інших слів, пов'язаних із християнством, прийшли через грецьку і германські діалекти — Христос, ангел, євангелізм, апостол, єпископ, харизма.
Що з усього цього варто винести? По-перше, мова — це жива річ, і слова з часом змінюють своє значення або набувають нових відтінків. По-друге, якщо повернутись до джерела — до грецького тексту Нового Заповіту — церква це завжди люди, а не архітектура. Будівля може зникнути, зруйнуватись або закритись, а спільнота — залишитись. Саме тому перші християни збирались по домах, у дворах, де завгодно — і це була повноцінна церква (Римлян 16:5).
Слово прийшло здалеку. Але ідея, яку воно несе, не змінилась: покликані разом.