Старий Заповіт завжди здавався мені чимось далеким і незрозумілим — купа імен, воєн, законів і правил. Я не знаю, як підійти до цього тексту і що шукати. Чи можна пояснити просто, про що він взагалі і яка там головна ідея? Хотілося б зрозуміти загальний сюжет, а не губитись у деталях.
Якщо одним реченням — Старий Заповіт це довга підготовка до появи однієї людини. Але щоб це зрозуміти, треба пройти цей шлях з самого початку.
Все починається з ідеальної картини: Бог створює світ і людей — чоловіка і жінку — як вінець творіння. Вони живуть у саду, де немає страждань, смерті і відчуження. Є лише одна заборона — одне дерево, один вибір: довіряти Богу чи ні. І вони обирають "ні". Змій переконує Єву, вона їсть заборонений плід, Адам теж. Наслідок — миттєвий і болісний: сором, страх, вигнання із саду. У світ входить смерть (Буття 3).
Але вже тоді Бог вимовляє загадкове обіцяння: колись народиться той, хто роздавить голову Змія. Хтось прийде і виправить те, що зламалось. Це перше пророцтво Старого Заповіту — і вся решта книги є розгортанням цього обіцяння.
Далі — людство стрімко котиться донизу. Каїн убиває Авеля. Насильство і зло поширюються. Бог посилає потоп, зберігає Ноя і його сім'ю, починає все заново. Але навіть після потопу люди знову збираються разом і будують Вавилонську вежу — спробу дістатися до Бога власними силами, без його запрошення. Бог змішує мови, люди розходяться по землі.
І тут — поворотний момент. Приблизно 2000 років до нашої ери Бог обирає одну людину: Авраама. Не за особливі заслуги, просто — обирає. І дає йому три обіцянки: нащадки, земля і благословення для всіх народів землі (Буття 12). Це не просто слова на вітер — це стержень, навколо якого обертається весь Старий Заповіт.
Авраам і Сара довго чекають обіцяного сина. Нарешті народжується Ісаак. У нього — близнюки Ісав і Яків. Бог обирає Якова, перейменовує його на Ізраїль, і від його дванадцяти синів походять дванадцять колін ізраїльських. Один із синів — Йосип — через заздрість братів опиняється в Єгипті рабом. Але Бог з ним — і за двадцять років Йосип стає другою людиною після фараона. Коли в Ханаані настає голод, уся родина переїздить до Єгипту. Так починається чотириста років єгипетського рабства.
Тоді з'являється Мойсей. Бог виводить ізраїльтян із Єгипту через дивовижні знамення — десять кар, перехід через Червоне море. На горі Синай Бог дає їм Закон — зведення правил, як жити з Ним і одне з одним. Закон включає жертвоприношення за гріхи: кров невинної тварини символічно покриває провину людини. Це важливий образ, який пізніше отримає своє справжнє наповнення.
Народ боїться увійти до Ханаану — і сорок років блукає пустелею. Потім Ісус Навин веде їх до землі. Настає час суддів — нескінченний цикл: відступництво, покарання, каяття, визволення. І знову по колу. Потім — царі: Саул, Давид, Соломон. Давидові Бог обіцяє, що його нащадок буде царювати вічно (2 Самуїла 7). Після Соломона царство ділиться. Пророки — Ісая, Єремія, Єзекіїль, Даниїл та інші — попереджають, обіцяють і передбачають: прийде Месія, постраждає за гріхи людей, але воцарюється навіки. Єремія пророкує новий завіт — вже не написаний на камені, а в серці (Єремія 31:31-34). Ісая описує Слугу Господнього, який буде "пробитий за наші злочини" (Ісаї 53:5). Михей вказує місце народження: Вифлеєм.
Обидва царства зрештою падають — Ізраїль завойовує Ассирія, Юдею — Вавилон. Сімдесят років полону. Повернення. Відбудова Єрусалиму. І — тиша. Малахія пише останню книгу Старого Заповіту і каже: прийде посланець, який підготує шлях. Потім чотириста років мовчання.
Старий Заповіт закривається відкритим питанням: де обіцяний? І Новий Заповіт відповідає: ось він.