Я читав першу главу Буття, де Бог творить світ за шість днів. Але мені незрозуміло: це справді були звичайні дні по 24 години - чи може "день" тут означає щось інше, якийсь тривалий період? Від цього ж залежить, чи Земля молода чи стара. Як взагалі це читати правильно?
Все обертається навколо одного єврейського слова - йом. Саме воно перекладається як "день" у першому розділі Буття. І проблема в тому, що це слово в єврейській мові, як і в українській, може означати кілька різних речей.
Йом може означати астрономічну добу - 24 години. Може означати лише світлу частину доби, на відміну від ночі. А може вживатись у переносному сенсі - як "у той час" або "за часів мого діда". Усі три значення трапляються в самій Книзі Буття. Тож питання цілком законне: яке саме значення має на увазі перший розділ?
Один із найпереконливіших аргументів на користь буквального читання - це те, як слово йом вживається з числівниками. В єврейському Старому Завіті поєднання "йом плюс порядковий числівник" - перший день, другий день, третій - зустрічається 410 разів. І майже завжди це означає звичайну добу. Крім того, кожен день творіння описується формулою "і був вечір, і був ранок" - а це дуже конкретний, земний образ одного циклу доби.
На користь тривалого трактування наводять інші аргументи. Наприклад, у Псалмі 90:4 написано, що "тисяча років перед Богом - як день один", а апостол Петро повторює цю думку (2 Петра 3:8). Також звертають увагу на те, що сьомий день у Бутті не має завершальної формули "і був вечір, і був ранок" - і деякі вважають, що цей "день відпочинку" ще триває. А ще - у Бутті 2:4 слово "день" вживається для позначення всього шестиденного творіння одразу, що свідчить про гнучкість цього слова.
Важливо розуміти: обидва читання мають своїх серйозних прихильників серед людей, які щиро вірять у Біблію і ставляться до неї з повагою. Це не суперечка між вірою і невірою - це суперечка про метод читання тексту. І варто чесно визнати: текст не дає однозначної відповіді, яка б закрила дискусію раз і назавжди.
Є ще один цікавий кут зору. Вихід 20:9-11 пов'язує людський робочий тиждень із шістьма днями творіння: "Шість днів працюй, а в сьомий - відпочивай, бо за шість днів створив Господь небо і землю." Якщо "дні" творіння - це мільйонні епохи, то ця аналогія стає доволі розмитою. Прихильники буквального читання вважають це важливим аргументом.
Але в кінці кінців - те, скільки тривали дні творіння, не є питанням, від якого залежить суть християнської віри. Бог - Творець, людина - Його образ, гріх зіпсував те, що було добрим, і Бог це виправляє. Ці істини не змінюються залежно від того, чи були перші "дні" астрономічними добами або довгими епохами.