Я чую слово "завіт" постійно — Старий Завіт, Новий Завіт. Але мені здається, що в Біблії їх більше, ніж два. Хтось згадував завіт із Ноєм, з Авраамом, з Давидом. Що це все таке? Скільки їх взагалі і як вони пов'язані між собою? Хочу нарешті зрозуміти цю картину цілком — просто і без зайвої схоластики.
Завіт — це не просто угода. Це глибший зв'язок, ближчий до обіцянки або навіть клятви між двома сторонами. У Біблії Бог укладав завіти з людьми кілька разів — і кожен із них відкривав щось нове про Його характер і плани. Загалом богослови виділяють сім таких завітів, і кожен варто знати хоча б у загальних рисах.
Адамічний завіт — насправді два в одному. До гріхопадіння в Едемі Бог дав людині просту умову: не їж з певного дерева (Буття 2:16-17). Після гріхопадіння — завіт благодаті: Бог пообіцяв, що "насіння жінки" переможе змія (Буття 3:15). Це перший натяк на Христа — і він з'являється одразу після першого гріха.
Ноїв завіт — обіцянка всьому людству. Після потопу Бог пообіцяв, що більше ніколи не знищить усе живе водою (Буття 9). Веселка стала знаком цієї обіцянки — не просто красивим природним явищем, а нагадуванням, що Бог тримає Своє слово.
Авраамів завіт — один із найважливіших (Буття 12; 15; 17; 22). Бог пообіцяв Авраамові три речі: безліч нащадків, конкретну землю для його народу і те, що через його рід буде благословлено всі народи землі. Це остання обіцянка — про Месію, який прийде з роду Авраама. І цей завіт безумовний: Бог поклявся Собою Самим, не чекаючи нічого від Авраама у відповідь (Буття 15:9-17).
Палестинський завіт розширює земельний аспект Авраамового завіту (Повторення Закону 30:1-10). Навіть якщо Ізраїль буде вигнаний із землі через непослух — Бог зберіг обіцянку повернути народ і відновити його.
Мойсеїв завіт — єдиний умовний завіт із цих семи (Повторення Закону 11). Це Закон, даний на Синаї: понад шістсот заповідей, включаючи Десять. Послух — благословення, непослух — прокляття. Вся подальша історія Ізраїлю в книгах від Єгошуа до Естер — це хроніка того, як народ то виконував, то порушував цей завіт.
Давидів завіт обіцяє, що один із нащадків Давида царюватиме вічно і його царство не мине (2 Самуїл 7:8-16). Соломон частково виконав цю обіцянку — але він помер. Повне виконання — в Ісусі, якого ангел назвав Сином Давидовим, що "царюватиме над домом Якова вічно" (Луки 1:32-33).
Новий Завіт — остаточний і найповніший (Єремія 31:31-34). Бог обіцяє написати Свій закон не на кам'яних скрижалях, а на серцях людей, і повністю пробачити їхні гріхи. Ісус на Тайній вечері назвав чашу "Новим Завітом у Моїй крові" (Луки 22:20). Через Нього і євреї, і язичники можуть отримати спасіння як дар — не як нагороду за дотримання закону (Ефесян 2:8-9).
Уся Біблія — це розгортання цих завітів. Бог укладав їх поступово, відкриваючи все більше Свого плану — і кожен із них вказував уперед на Христа, в якому вони всі знаходять своє "так".