Мені цікаво ось що: якщо спасіння — лише через Ісуса Христа, то що ж було з людьми, які жили задовго до Його народження? Авраам, Мойсей, Давид — вони ж не знали про розп'яття і воскресіння. То вони спасені чи ні? І якщо так — то як це взагалі працює? Виходить, для них були якісь інші правила?
Уяви, що хтось дав тобі позику ще до того, як ти народився — і цей борг уже погашений за тебе. Ти ніколи не бачив, як це відбувалося, і не був присутній при цьому. Але факт залишається фактом: рахунок закрито. Саме так Біблія описує стосунок між смертю Христа і людьми, які жили до неї.
Основа спасіння — завжди одна: жертва Ісуса Христа на хресті. Не тільки для тих, хто живе після неї, але й для тих, хто жив до. Христова смерть покрила гріхи всього людства — і тих, хто жив задовго до Голгофи, і тих, хто живе зараз. Це не означає, що правила були різними — це означає, що та сама подія діє в обох напрямках часу.
Але якщо підстава однакова — то що ж змінювалося? Змінювався зміст того, у що треба було вірити. Бог відкривав Себе людям поступово — давав стільки, скільки потрібно було на конкретному етапі. Адам після гріхопадіння почув обіцянку Бога про те, що "насіння жінки" переможе зло (Буття 3:15). Він не знав нічого про розп'яття, але вірив цій обіцянці — і цього було достатньо. Авраам вірив, що Бог якось вирішить проблему гріха — і це зарахувалося йому як праведність (Буття 15:6). Він не знав деталей плану — але довіряв Богові, Який цей план тримає.
Давид, пророки, всі вірні Старого Завіту — вони дивилися вперед на щось, що ще мало статися. Жертвопринесення в Старому Завіті не рятували самі по собі — вони були образом, символом, вказівником на майбутню жертву Христа. Як стрілки на карті, що вели до одного місця.
Навіть учні Ісуса — до розп'яття і воскресіння — не розуміли повної картини. Коли Ісус вперше сказав їм, що має померти, Петро негайно заперечив: "Хай цього не буде з Тобою!" (Матвія 16:22). Вони вірили в Ісуса як у Месію — але ще не знали, як саме все відбудеться. І все одно були спасені цією вірою.
Ми ж сьогодні маємо повну картину. Знаємо і смерть, і поховання, і воскресіння (1 Коринтян 15:3-4). Тому наш зміст віри конкретніший — але принцип той самий: довіра Богу, Який подбав про наш гріх. Тоді — через обіцянку. Тепер — через її виконання.