Я чув вираз "Pax Romana" — "римський мир". Це якийсь особливий період в історії, коли Рим контролював більшу частину відомого світу. Але мені цікаво: яке відношення це має до раннього християнства? Невже зовнішні політичні умови можуть впливати на те, як поширюється релігійна ідея?
Іноді здається, що великі ідеї поширюються самі по собі — просто тому що вони істинні або переконливі. Але насправді для будь-якої ідеї потрібен певний ґрунт. І ранньому християнству випало з'явитися в момент, коли цей ґрунт був, мабуть, найсприятливішим за всю попередню історію.
Pax Romana — "Римський мир" — це приблизно двісті років відносної стабільності в Середземноморському світі, від правління Августа (27 р. до н. е.) до Марка Аврелія (180 р. н. е.). Саме в цей проміжок народився Ісус, жили апостоли і зробила свої перші кроки рання церква. Збіг? Можливо. А можливо, щось більше.
Подумай, з чим стикається людина, яка хоче донести звістку до сусіднього міста в стародавньому світі без Pax Romana: розбійники на дорогах, пірати в морі, міжплемінні війни, мовні бар'єри. Рим змінив це кардинально. Він збудував розгалужену мережу доріг, що зв'язала міста по всьому басейну Середземного моря. Римська дисципліна суттєво зменшила злочинність на суходолі й піратство на морі. А відсутність великих воєн усередині кордонів імперії означала, що мандрівник міг добратися з Єрусалима до Риму без того, щоб бути вбитим по дорозі.
Саме цими дорогами й ходив Павло. Його місіонерські подорожі — тисячі кілометрів за кілька десятиліть — були б просто неможливі в іншу епоху. Він переїжджав із міста в місто, зупинявся у купців і ремісників, заходив у синагоги, проповідував на площах. І ті ж самі торговельні маршрути, якими везли тканини та спеції, несли й листи Павла до нових громад.
Другий великий подарунок Риму — спільна мова. Греків завоював Рим, але грецька мова завоювала Рим. Koine — "народна" грецька — стала лінгва-франка всієї імперії: від Іспанії до Сирії, від Єгипту до Британії освічені люди розуміли одне одного. Саме тому Новий Заповіт написаний грецькою — не тому що апостоли були греками, а тому що ця мова була зрозумілою всім. Лист, написаний у Корінфі, міг бути прочитаний у Ефесі, Римі чи Антіохії без жодного перекладу.
Нарешті — толерантність. Рим загалом не переслідував нові культи, якщо вони не загрожували громадському порядку. Це давало христянам певний простір для проповіді — принаймні поки вони не ставали помітною "проблемою". У книзі Діянь кілька разів бачимо, як саме звинувачення в "порушенні миру" стає тригером для конфлікту з владою (Діян. 16:20, 19:32). Тобто поки не порушуєш Pax Romana — маєш певну свободу.
Можна сказати, що Бог не чекав випадкового збігу обставин. Він міг написати Євангеліє на небі або послати ангелів до кожного куточка землі. Але Він обрав звичайних людей — і дав їм світ із дорогами, спільною мовою і відносним спокоєм. Решту вони зробили самі.