Мені завжди було цікаво: якщо існує стільки різних церков — католицька, православна, протестанти, баптисти і ще десятки інших — то яка з них справжня? Деякі кажуть, що їхня церква найдавніша і тому правильна. Католики кажуть, що вони перші. Православні теж так вважають. Як у цьому взагалі розібратися? Чи має значення, яка церква з'явилася раніше?
Це питання виникає доволі часто — і відповідь на нього може здивувати. Бо насправді "яка церква найстаріша?" — це не те питання, яке варто ставити насамперед.
Різні церкви справді претендують на звання "першої". Католицька церква наполягає, що веде своє коріння від апостола Петра. Православна — що вона зберегла незмінну традицію з перших століть. Деякі протестантські деномінації та навіть секти теж мають власні версії "апостольської спадкоємності". Але ось у чому проблема: якщо всі вважають себе першими й істинними, то сам факт давності нічого не вирішує.
Апостол Павло чудово розумів цю пастку. Прощаючись із єфеськими старійшинами, він не сказав: "Тримайтеся організації, яка прийде від нас." Він сказав: "Довіряю вас Богові й слову Його благодаті" (Діян. 20:32). А у Посланні до Галатів він пішов ще далі — написав, що якщо навіть він сам або ангел із неба почне проповідувати інше Євангеліє, то таку проповідь слід відкинути (Гал. 1:8-9). Тобто критерій істини — не особа й не давність організації, а зміст послання. Чи відповідає воно тому, що записано в Писанні?
Перша церква — та, що описана в Новому Заповіті, у книзі Діянь і посланнях Павла. Саме вона є точкою відліку. І порівнюючи будь-яку сучасну церкву з тим, що там записано, можна задати конкретні запитання: чи вчить ця церква тому самому про Христа, про спасіння, про Бога?
Тут і виникає цікавий момент щодо тверджень про давність. Практики, які з'явилися в церкві у другому, третьому чи четвертому столітті, — це вже не "перша церква". Перша церква — це та, що в Новому Заповіті. А між нею і пізнішими розробками пройшло чимало часу, протягом якого повного тексту Біблії більшість громад просто не мала. Церкви передавали вчення усно, мали доступ лише до окремих книг. За таких умов нові ідеї легко вкорінювалися. Показово, що протестантська Реформація розпочалася незабаром після винаходу друкарського верстата — коли люди нарешті отримали можливість читати Біблію самостійно й порівнювати.
Що стало очевидним при такому порівнянні? Що чимало усталених практик просто не знаходить підтвердження в Новому Заповіті. Молитви до святих, поклоніння Марії, папська влада, хрещення немовлят як засіб спасіння — нічого цього немає в тій першій церкві, яку ми бачимо на сторінках Діянь і послань.
Тож яка церква є справжньою? Не та, яка найстаріша за датою заснування. А та, яка найвірніша Новому Заповіту — у вченні про Христа, про спасіння через благодать і про авторитет Писання. Саме це, а не родовід чи вік установи, є biblійним критерієм.