Я чув про Нерона як головного переслідувача християн, але хтось згадав ще якогось Доміціана — нібито теж жорстокого імператора. Хто він такий і що зробив із ранньою церквою? І це правда, що саме він заслав Івана на острів Патмос, де той написав Одкровення?
Якщо Нерон — це ім'я, яке знають усі, то Доміціан залишається в його тіні. А проте він правив Римом п'ятнадцять років — з 81 по 96 рік нашої ери — і його постать важлива для розуміння того, в яких умовах жила рання церква наприкінці першого століття.
Доміціан був третім і останнім представником династії Флавіїв. Його батько Веспасіан прийшов до влади після хаосу, що настав після смерті Нерона, і стабілізував імперію. Його брат Тит у 70 році зруйнував Єрусалим — подія, яка перевернула єврейський світ. А коли Тит помер у 81 році, молодший брат Доміціан зайняв трон — і, за деякими свідченнями, можливо, допоміг цьому відбутися швидше, ніж мало б бути.
Доміціан не мав тієї популярності, яка була в батька і брата. Аристократія його не любила — через зарозумілість і жорстокість. Він вимагав, щоб його називали "паном і богом". І саме ця вимога стала каменем спотикання для християн: вони не могли воздавати таке поклоніння нікому, крім Бога. У цьому і полягало коріння конфлікту.
Давній церковний історик Євсевій описував Доміціана як переслідувача христян, який видавав укази проти них і засилав їх у вигнання. Але варто бути чесними: конкретних деталей у джерелах збереглося небагато, і ступінь його особистої причетності до систематичних переслідувань дискутується серед істориків досі. Одні вважають, що він справді організовував репресії, інші — що Євсевій дещо перебільшив, будуючи виразний образ "тирана".
Проте є один момент, де Доміціан, можливо, залишив найбільший слід в історії церкви — і зробив це абсолютно ненавмисно. За одним із прочитань раннього автора Іренея, саме Доміціан заслав апостола Івана на острів Патмос. Там, у засланні, Іван і отримав те видіння, яке стало книгою Одкровення — найзагадковішою і найсуперечливішою книгою Нового Заповіту.
Якщо це так, то імператор, який хотів знищити небезпечного проповідника, відправивши його на задвірки імперії, насправді дав йому час і простір написати щось, що читатимуть через дві тисячі років. Іран міг отримати ці видіння будь-де — але саме Патмос став місцем, де це сталося.
Це нагадує більш загальну закономірність у ранній церковній історії: переслідування рідко досягали своєї мети. Замість того, щоб гасити вогонь, вони розносили іскри далі.
Перше послання до Тимофія каже: "Гріхи деяких людей явні і йдуть попереду них на суд, а гріхи інших ідуть за ними слідом" (1 Тим. 5:24). Доміціан — нагадування, що жодна дія не зникає безслідно, навіть якщо вона прихована в глибині століть.