Свідки Єгови завжди наголошують, що єдине правильне ім'я Бога — «Єгова», і що всі інші назви майже що єресь. Але я читав, що це слово з'явилось доволі пізно і не є оригінальним. Хто має рацію? Чи дійсно «Єгова» — це справжнє ім'я, яке вимовляв Мойсей? Чи це просто одна з версій перекладу?
Коротка відповідь: «Єгова» — це не оригінальне ім'я Бога, і навіть більшість єврейських і християнських біблієзнавців у цьому погоджуються. Але за цією відповіддю стоїть дуже цікава детективна історія.
Повернімось до початку. Ми вже знаємо, що в стародавньому іврит не було голосних у письмі. Ім'я Бога записувалось чотирма приголосними: ЙХВХ — або латиницею YHWH. Як саме це вимовлялось — точно невідомо досі. Більшість учених схиляються до варіанту «Яхве» або «Ягве», але це теж припущення, хай і обґрунтоване.
Тепер про «Єгову». Звідки воно взялось? Євреї, як ми вже знаємо, перестали вимовляти ім'я Бога вголос зі страху порушити заповідь. Замість нього при читанні вголос казали «Адонай» — «Господь». З часом переписувачі стали додавати голосні від слова «Адонай» прямо до приголосних ЯХВЕ — як підказку читачам: «тут читай «Адонай», не намагайся вимовити це ім'я». Виходило щось на кшталт «ЙеГоВаГ».
Потім у середньовіччі цей гібрид потрапив до латинських перекладів. Латинська буква J вимовляється як наш «Й» в одних мовах і як «Дж» або «Ж» в інших. У германських мовах — як «Й». У слов'янських трансформаціях через латину вийшло «Єгова». Тобто це слово пройшло шлях: давньоєврейський текст → помилково прочитані голосні → латинська транслітерація → германська вимова → слов'янська адаптація. На кожному кроці щось змінювалось. У стародавньому іврит навіть не існувало звуку «Дж» або «Є» на початку слова в такому контексті.
Важлива деталь: слово «Єгова» з'явилось приблизно у XVI столітті. Мойсей, Авраам, пророки — ніхто з них не знав такого слова. Воно просто не існувало в їхній мові.
Чи означає це, що треба уникати слова «Єгова»? Не обов'язково. Воно вживалось у деяких перекладах Біблії і стало звичним для мільйонів людей. Проблема не в самому слові — проблема в тому, коли хтось стверджує, що тільки це слово є «справжнім» іменем і що всі інші способи звертатись до Бога — неправильні або навіть гріховні.
Автори Нового Завіту, натхнені Святим Духом, вільно вживали грецькі слова «Теос» (Бог) і «Кіріос» (Господь) — жодного разу не наполягаючи на вимові ЯХВЕ. Якщо це було достатньо для апостолів — це достатньо і для нас.
Найважливіше — не вимова імені, а знання Того, чиє це ім'я.